Винуватці голоду

Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932 – 1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. "Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями", – писав американський професор Р. Конквест. Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дійшли і члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні, яка працювала д 1988 – 1990 рр. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932 – 1933 рр. Верховна Рада України, а також понад півтора десятка країн світу. Низка зарубіжних парламентів готують таке визнання. Головною причиною голодомору 1932 – 1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в т. ч. зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників з місць. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний. Спроби протидіяти насильству жорстоко придушувалися. Вище партійно-державне керівництво Української СРР, зокрема генеральний секретар КП(б)У С. Косіор, голова ВУЦВК Г. Петровський, голова Раднаркому України В. Чубар, не знайшло в собі політичної волі та особистої мужності протистояти диктату Й. Сталіна, фактично ставши слухняним знаряддям у його руках. 

Хто винен?

Основними передумовами і причинами Голодомору були:

1. штучна організація сталінським керівництвом голоду для того, щоб зломити опір українського села політиці суцільної колективізації та «соціалістичним перетворенням» взагалі;

2. непосильні для селян плани хлібозаготівлі;

3. політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель; конфіскація владою продовольчих запасів;

4.  небажання колгоспників працювати в громадському господарстві.

Хлібозаготівлі в 1931 р. в Україні становили 400 млн пудів, a в 1931 р. - 380 млн пудів. Це стало можливим за рахунок виснаження села. У селян вилучали все зерно, у тому числі й посівний фонд. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 р. Посіяно було трохи більше половини запланованих площ. При цьому врожай 1932 p., будучи ненабагато менше середнього, міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства.

Головні винуватці

25 серпня 2009 року у Києві відбувся круглий стіл на тему "Злочин Геноциду-Голодомору 1932-1933 рр. в Україні", організований Службою безпеки України. Член Київського міського комітету ВО "Свобода " Олег Бондарчук під час виступу на круглому столі заявив: "Результат кримінальної справи за фактом Голодомору стане тестом для всієї влади в Україні. Зрозуміло, що слідство має встановити конкретних осіб, причетних до здійснення геноциду: від засновника московського більшовизму Ульянова-Леніна до безпосередніх організаторів та виконавців мордування українців голодом. Наслідком цього має стати юридична заборона комуністичної партії, яка визнає свою спадкоємність від більшовиків та агресивно заперечує факт Голодомору як геноциду щодо українців. Оскільки факт Голодомору є законодавчо визнаним як геноцид української нації, потрібно прийняти зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими визнати заперечення Голодомору кримінальним злочином.